Так, це одна з причин, за що я не люблю Україну – за українців, з їхнім диктаторським ставленням до таких же як вони українців, з їхньою ненавистю один до одного. Але це мої власні почуття – я не маю на меті когось переконати. Пане Козак, це і є демократія – говорити те, що я думаю, відчуваю і чим живу. Як я мою змінити свою почуття? Я можу лише про них розповісти…

Так, я втік до Чехії, мав би більше грошей – втік би до Канади, Нової Зеландії, Австралії або на Місяць, як і Ви – згідно з записами про Вашу IP адресу. До речі, вона не настільки вигадана, як мій псевдонім.

Я не отримав тут роботу, і я не “кровопивця”, як це звучить з Ваших вуст. Я 20 років свого життя сліпо вірив українській владі, розбудовуючи свою Батьківщину. А одного дня зрозумів, що все марно. Я не зраджував і не продавався, я всього лиш поїхав від дурнів, які населяють мою Батьківщину до трішки мудріших людей, ближче до цивілізації. Повірте, я маю повне право називати українців дурнями, щоб не назвати їх гіршим словом – настільки допекли мене у свій час мої ж співвітчизники. Як би чехи погано до нас не відносились, вони відносяться краще, ніж ми самі один до одного. Наскільки тут просто вирішуються складні питання, які на Україні без хабара та довгих місяців чекання просто уявити не можна…

Ні, це не російська газета, це простий блог-записник одного емігранта, автор не українофоб, благами суспільства… (… про які блага суспільства на Україні Ви говорите? Щодо чеських – я їх оплачую в повній мірі, тому й маю право на користування). Ви не праві, корисного я зробив багато, але ж не розповідати мені історію свого життя! Я ще не дожив до того віку, коли починають писати мемуари.

Повірте, мені не легко було прийняти рішення покинути Батьківщину. Але жити (точніше існувати) далі на Україні в мене просто не вистачило сили. Так, в цьому плані я слабкий. Ви сильніші – будуйте Україну, я Вам не даю цього робити? Чому будуєте Чехію?

Нас переконують на Україні – держава починається з кожного з нас. Дурниці! Держава починається з тих, хто керує кожним з нас. Саме вони – ті, хто стоять вище – подають приклад та створюють прототип суспільної одиниці, яким є громадянин. І цей приклад мені не подобається.

Чому я повинен сліпо любити країну, котра мені нічого не дала, крім землі, в якій закопаний мій пупок? Пам”ятаю, колись на Україні була реклама на телебаченні: “Не дивись на роботу за кордоном через рожеві окуляри”. Я сказав би так: “Не дивись на Україну та українців через рожеві окуляри”. Чому я повинен вибачати українців за те, що у них рівень “бидоти” в суспільстві вищий за 80%? Тільки тому, що це моя Батьківщина?

Пане Козак, за що вибачатись? За те, що живемо у лайні і самі того не помічаємо?

Раджу Вам не вести себе як на Україні, за такі погрози по утиску свободи слова, як у останньому Вашому реченні, можна й депортацію отримати. Так, це вже я вам погрожую.

Не подобаються такі нікчеми – повертайтесь на Україну та не включайте Інтернет, бо в Інтернеті ще й не таке можна прочитати. Серце не витримає.

І наостанок – щодо ВДВ, в мене в серці ненависть до українських військових – після Скнилова. І не питайте чому. Гордитись тим, що Ви відслужили – можете серед однодумців, “мирні” люди вас просто не зрозуміють. Звідки українська армія може взяти авторитет, якщо протягом останніх років тільки знищує власне населення (будинок в Броварах, літак над Кримом, Скнилів)?

Пане Козак, не витягуйте з мене слова ненависті – не провокуйте на подальше написання незрозумілих для Вас речей. Дратують такі люди як я? Поверніться на Україну, та насолоджуйтесь тим, що така “нікчема” як автор даної статті не живе в одній країні з Вами. Я залишаю Вам право на останню репліку, після цього закрию коментарі до даного запису.

“Ех, якби 6 років тому я не купував довідку про мед. придатність для прав – знав би, що не можна мій діагноз говорити терапевтові – зараз я розумію, що терапевтові треба було сказати, що звільнений від служби по зору, а окулістові – що по нирках.”
“Я права отримав в 2002, а від армії по нирках відкосив в 1997″
“Жіночно, я по ваших бойових стежках їздити не буду – я в Європі живу, там нирки не відвалюються”.
“Говорю їй – ви коли на маршрутках по Львову їздили останній раз? У вас нічого ще не відвалилося?”
“До України вирішив більше не їздити зовсім – хіба що поміняти закордонний паспорт на новий, або відмовитися від громадянства з метою стати громадянином Чеської Республіки.”
“Та жив я в такій країні – де один закон – ніяких законів не немає, все купується і все продається.”

Тут взагалі можна не коментувати, і ви ще запитуєте, в чому тут ваша нікчемність, навіть не усвідомлюєте своєї ганебності.
Проводити аналогії, що мов країна така корумпована, так ви і є тією рушійною силою аморальності, характерної для частини українського населення. Тепер хизуєтесь, що втекли до Чехії, так чим тут гордитись. Роботу отримали, тому що по натурі своїй є українофобом, звісно російській газеті в Чехії потрібні такі люди.
Ви користувалися благами українського суспільства тепер чеського. Що ви зробили корисного для цих суспільств, крім егоїстичного поглинання. Яке ви маєте право взагалі когось критикувати, якщо стоїте не в тому строї, який котиться донизу.
Раджу вам, усвідомлювати спочатку свої дії а потім когось критикувати, тим більше всю країну, кого тільки не беруть в журналісти.
Також, раджу вам вибачить перед українською нацією (Україною), такі слова можна говорити тільки на приватній розмові або взагалі змінити текст із принизливими словами, в іншому випадку Антона Левицького можна знайти, Чехія не є великою країною. На відміну від вас я в українській армії служив (ВДВ) і знаю як обходитись із нікчемами.

Чомусь в Чехії нікому діла не було до мого військового посвідчення – лікар (один лікар) за вдвічі дешевшу суму – 100 грн. на українські гроші – за 10 хв. визначив, що я надаюсь до водійських прав. Скоро закінчується термін навчання в автошколі – тому чекайте на новий запис про отримання прав в Чехії.

В чому тут нікчемність автора… не розумію.

Щодо “чесних” лікарів, яких тобі, Козак, шкода, читай: http://www.lvovnews.ru/04/2009/bez-mzdy-ne-poedete/